Не всі люди однакові. Не усі жінки на одне лице. Не всі квіти – троянди… У кожного, КОЖНОГО (!) є свій життєвий шлях – досвід, біль, рани… Ми відрізняємося за глибиною сприйняття та рівнем емпатії - вмінням співчувати, за здатністю слухати і чути, у нас різні пороги чутливості та рівні переносимості болю.
Є люди - соціальні метелики - можуть спілкуватися з великою кількістю людей тривалий час. Є екстра чутливі інтроверти, що складно відкриваються для публіки, що неймовірно страждають при зіткненні з іншою особистістю і важко після цього відходять - іноді як після соціального насильства. Є люди, які пережили горе, травми, зраду, які хочуть забути та промовчати про пережите. Просто забути і мовчати.
Не судіть по собі всіх. Не всі можуть говорити про насильство, про зраду, про несправедливість. Навіть про війну... Не всі можуть говорити публічно. Не всі витримують жахи того, що відбувається. Є люди, які не можуть впоратися та ламаються, навіть живучи у безпечних умовах.
Не закликайте сусіда чи ближнього робити те, що робите Ви… і не засуджуйте за те, що він чи вона не робить чи робить не те, що Ви хочете чи бачите… Не всі люди здатні… не всі витримують… не всім дано… не всі люди однакові… не всі такі молодці, як Ви…
Прийміть різноманітність Божого творіння та усвідомте, що ми продовжуємо жити на Землі, де все ще не ідеально і кожному доводиться боротися з багатьма факторами земного життя – комусь більше, комусь менше… але не у всіх на старті однаковий запас сил… хтось ще не починаючи перебуває в мінусі.
А хтось порізаними руками збирає уламки своєї душі...
…не розкидайте своїм розумінням як усе має бути ці шматочки по асфальту… не раньте ближніх… Не додавайте болю.
Матеріал зі сторнки @ana__neat
