15 квітня 2019 року під час ремонтних робіт на горищі Собору Паризької Богоматері спалахнула масштабна пожежа, яка знищила більшу частину даху, шпиль Віоле-ле-Дюк 19-го століття та частину аркового склепіння. Президент Франції Еммануель Макрон одразу ж пообіцяв, що Нотр-Дам буде відбудовано, затвердивши графік на п'ять років. Під гучні фанфари собор знову відкрився для публіки 8 грудня 2024 року після реставраційної кампанії, вартість якої оцінюється в 700 мільйонів євро.
Нотр-Дам де Парі або Собор Паризької Богоматері у Парижі - це один з найвідоміших готичних соборів середньовіччя, який вирізняється своїми розмірами, античністю та архітектурною цінністю і вважається взірцем французької готичної архітектури. Нотр-Дам розташований на сході острова Сіте і був побудований на руїнах двох давніших церков, яким у свою чергу передував галло-римський храм, присвячений Юпітеру.
Ініціатором будівництва собору був Моріс де Суллі, єпископ Парижа, який близько 1160 року задумав об'єднати руїни двох попередніх базилік в єдину будівлю більшого масштабу. Перший камінь у фундамент заклав Папа Олександр III у 1163 році, а головний вівтар був освячений у 1189 році. Хор, західний фасад і неф були завершені до 1250 року, а ґанки, каплиці та інші прикраси були додані протягом наступних 100 років.
Собор Паризької Богоматері складається з хорової частини та апсиди, короткого трансепту і нефа, фланкованого подвійними проходами і квадратними каплицями. Його центральний шпиль був доданий під час реставрації у 19 столітті, замінивши оригінальний, який був повністю знятий у 18 столітті через аварійність.
Внутрішній простір собору має розміри 130 на 48 метрів у плані, а висота даху - 35 метрів. Дві масивні ранньоготичні вежі (1210-50) увінчують західний фасад, який розділений на три поверхи і з дверима, прикрашеними тонким ранньоготичним різьбленням і увінчаними рядом фігур старозавітних царів. Ці дві вежі мають висоту 68 метрів, а от шпилі, якими вони мали бути увінчані, так і не були добудовані.
На східній стороні собору апсида має великі вікна для вівтаря (додані у 1235-70 роках) і підтримується одноарковими опорними колонами. Лише три великих вітражних вікна собору зберегли скло 13-го століття.
Собор Паризької Богоматері багато разів зазнавав пошкоджень і руйнувань протягом століть. Після Французької революції його врятував від можливого руйнування Наполеон, який у 1804 році коронував себе імператором французів у соборі. У середині 19 століття Нотр-Дам зазнав значних реставраційних робіт за проектом французького архітектора Ежена-Еммануеля Віолле-ле-Дюка. Вважається, що популярність історичного роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» (1831), в якому собор є головним місцем дії, надихнула його на цю реставрацію.
15 квітня 2019 року, коли на головному шпилі Нотр-Даму проводились ремонтні роботи, десь близько шостої вечора на горищі спалахнула пожежа. Через проблеми з пожежною сигналізацією пожежу було виявлено занадто пізно, а пожежну службу повідомили не одразу, що дозволило вогню поширитися на дах і шпиль. Пожежники, що прибули на місце події за 10 хвилин після повідомлення, почали гасити пожежу зсередини - більш ризикована позиція для людей, але необхідна, оскільки краплі води, які б падали зверху, могли ще більше пошкодити будівлю.
Одним з найбільш вражаючих кадрів пожежі був охоплений полум'ям падаючий шпиль. Частково це сталося через те, що пожежники надали пріоритет вежам, бо якби вони були пошкоджені до такої міри, що впали б важкі дзвони, це могло б зруйнувати всю будівлю. Пожежу вдалося загасити лише зранку наступного дня, і на той час президент Макрон вже пообіцяв, що культовий собор Парижа буде відбудований.
Слідчі вперше увійшли до Нотр-Даму через 10 днів після пожежі. На той час вже велося офіційне розслідування щодо її причин. З наступного дня після пожежі прокурори підтвердили, що немає жодних доказів того, що хтось навмисно влаштував підпал. Будівельна компанія Le Bras Frères, яка відповідала за реставрацію шпиля до пожежі, не заперечувала, що деякі робітники палили під час роботи на риштуваннях, але встановлено, що пожежа не була наслідком кинутого недопалка.
Через два місяці після пожежі 15 липня тодішній архієпископ Парижа Мішель Опеті провів першу месу в стінах собору. На богослужінні, яке відбулося в річницю посвячення собору як місця молитви, в каплиці Богородиці, одній з невеликих каплиць всередині будівлі, яка не постраждала від вогню, були присутні близько 30 осіб.
Наступного дня, 16 липня, парламент Франції схвалив закон, який регулював відновлення шпиля і визнав за будівлею статус об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Після пожежі було проведено кілька важливих масштабних прибирань, щоб видалити токсичний свинцевий пил, і 30 травня 2020 відкрили внутрішній дворик, де протягом століть люди збиралися, щоб подивитися на собор.
Самі ж ремонтні роботи дещо затягувалися через вплив пандемії Covid-19. Серпень 21 –го року ознаменував завершення тривалого процесу, спрямованого на убезпечення собору, запобігання подальшому пошкодженню будівлі та створення позиції, з якої її можна буде відновити. Ці роботи включали дезактивацію свинцю, укріплення фронтонів для захисту трьох великих вітражів, укріплення пошкоджених колон нефа, укріплення опорних колон, обгортання і захист горгулій, а також демонтаж обгорілого риштування, яке раніше оточувало шпиль.
Після понад двох років очищення та заходів безпеки нарешті можна було розпочати роботи з відновлення зруйнованих шпиля, даху, склепіння та нефа. Понад 250 компаній та 2 000 ремісників долучилися до п'ятирічних реставраційних робіт, під час яких було реконструйовано шпиль, відремонтовано склепінчасті стелі та відреставровано вітражі.
170-річні вітражі змогли витримати жар пожежі, але були забруднені великою кількістю диму та пилу, які вона виділяла. Вісім виробників скла отримали завдання відновити 39 високих вікон нефів собору.
Після величезного обсягу робіт, під час яких було зрубано 12 000 дубових дерев, у березні 2024 дах було завершено. А у вересні, дзвони, зняті з веж під час реконструкції, які могли стати свідками обвалу всієї будівлі, нарешті повернулися до собору. Колона вантажівок з вісьмома відреставрованими дзвонами, найважчий з яких важить понад 3 500 кг, заїхала на величезний будівельний майданчик біля храму.
На церемонії 7 грудня 2024, яку провів президент Франції Еммануель Макрон, на честь урочистого відкриття Нотр-Даму після реставрації, були присутні близько 50 глав держав та представники світового бомонду. Відкриття Нотр-Даму для суспільства стало святом та символом культурного і духовного оновлення. Але відродження історичної пам’ятки також стало ретельно поставленим брендинговим заходом для таких компаній як LVMH (імперія розкоші, до якої входять бренди Louis Vuitton і Dior) та інших фешен конгломератів.
Перша леді Франції Бріджит Макрон та її американська колега Джилл Байден мали сумочки Lady Dior. Художній керівник Louis Vuitton Фаррелл Вільямс виступив у вбранні від Louis Vuitton. Південноафриканська сопрано Pretty Yende виконала пісню «Amazing Grace» у сукні Dior, прикрашеній 110 каратами діамантів.
Бернар Арно, очільник компанії LVMH, який регулярно очолює список найбагатших людей світу, і є ключовим жертводавцем Нотр-Даму був у центрі святкування. Він був присутній разом зі своєю родиною, включаючи голову та генерального директора Dior Дельфіну Арно, директора з питань іміджу та навколишнього середовища LVMH Антуана Арно, заступника генерального директора Moët Hennessy Александра Арно, генерального директора LVMH Watches Фредеріка Арно та директора з розробки продуктів та розвитку годинників Louis Vuitton Жана Арно.
Неподалік від Арно сиділи представники Kering, що додало ще один штрих до триваючого суперництва між двома найбільшими французькими конгломератами розкоші. Генеральний директор Kering Франсуа-Анрі Піно був присутній разом зі своєю дружиною, актрисою Сальмою Хайєк, яка була одягнена в пальто від Gucci. Gucci належить Kering.
Напруженість у відносинах між Арно і Піно, які стоять за компаніями LVMH і Kering відповідно, була повною мірою продемонстрована завдяки тому, що їхні бренди з'явилися в соборі на видноті. Це суперництво сягає своїм корінням десятиліть, починаючи з запеклої війни за Gucci наприкінці 1990-х років, яку зрештою виграла Kering. Відтоді їхня конкуренція вийшла за межі моди і поширилася на сферу мистецтва, філантропії та глобального впливу. Зрештою, пожертва на реставрацію собору Арно у розмірі 200 мільйонів євро була найбільшою, за нею йшли внески Піно у розмірі 100 мільйонів євро та родини Беттенкур-Майєрс з L'Oréal.
У Нотр-Дамі розкіш високої моди також підтримала французька католицька церква - і це було видно навіть у пошиві літургійного вбрання. Французький модельєр Жан-Шарль де Кастельбажак (Jean-Charles de Castelbajac) був запрошений церквою для створення дизайну 2 000 вбрань для собору. Неортодоксальний дизайн був цікавим, сучасним і, можливо, напрочуд мінімалістичним. Вони домоглися того, що навіть одяг священнослужителів відображав високий рівень стилю, ще більше підкреслюючи перетин релігії і моди на цьому заході.
Коли дзвони Нотр-Даму лунали по всьому Парижу - відродження собору стало свідченням колективних зусиль, а також і символом того, як нерозривно переплетені владні кабінети Франції та її престижна індустрія розкоші. Реакція громадськості була неоднозначною: «Якщо диявол носить Прада, то собор Нотр-Дам носить Луї Віттон і Діор».
