«Знаєте, яку САМУ найважливішу річ я зрозуміла за своє творче життя, і яку хочу донести кожній творчій людині - неважливо письменнику, музиканту, художнику, блогеру або хенд-мейд-майстру, щоб допомогти йому реалізуватися?
Ідеї не можна відкладати, накопичувати та економити! Їх треба реалізовувати, бо ідеї – це не капітал, а навик! Чим більше ідей розіграєш, відпустиш у світ, тим більше нових і кращих ідей прийдуть слідом.» - ділиться у своєму блозі письменниця Аліна Ольшанська @alina_olshanskaya
«У мене часто так: придумаю ідею, вона мені здається такою класною, що я вирішую, що її в жодному разі не можна профукати! І як попало з нею поводитися теж не можна, так що відкладу я її на потім. І чахну над нею, як Кащей, поки вона повністю не перестане бути актуальною.
У 21 столітті термін придатності ідеї дуже маленький. Все так швидко змінюється! Реалізовувати свої ідеї потрібно якнайшвидше! Не можеш сам – поділися з тим, хто може. Якщо завгодно - продай, і скоріше приймайся за нову. Кожна нова ідея завжди краща, ніж попередня. З кожною новою ідеєю творчий досвід і навичка все крутіші!
Зараз кожна творча людина має просувати себе сама. Найбільший міф, який живе у голові новачків, через який я вже переступила, звучить так:⠀ "Я створю шедевр, прийде хтось великий і піднесе мене на вершину за мої заслуги!" Великий – це, у сенсі, видавець, інвестор, продюсер, агент, магазин. Але реальність така, що для того, щоб зацікавилися тобою, спочатку тобі потрібно довести свою комерційну придатність, а значить:⠀
- вже мати комерційний попит на свою творчість (досвід та статистику продажів, самвидав або хоча б вражаюче портфоліо);⠀
- вже мати свою аудиторію, яка тебе знає, любить і чекає на твої творіння – тобто мати особистий бренд.»
Цікаву історію на цю ж тему також розповіла Ярослава Гресь @yaroslava.gres, громадська діячка та співзасновниця піар-агенції Gres Todorchuk:
"У відпустці читаю бестселер Нью-Йорк Таймс. Книжка «Алхімія. Таємне мистецтво та тонка наука магії у брендах, бізнесі та житті» написана суперзіркою Ogilvy Рорі Сазерлендом. Виділяю в ній цілі розділи, списую блокнот ідеями та захоплююсь автором з однією невеликою ремаркою. 4 роки тому я читала книгу на цю ж тему, з ще більш вдалими історіями, гарним гумором та глибокими інсайтами. Її написав... мій чоловік.
Написав і не видав. Тому що вважав, що вона «недостатньо хороша, і треба доточити». «Доточити», як завжди, затяглося. У підсумку книга 4 роки лежить в ящику столу.
В усьому винен перфекціонізм, який не дає жити багатьом з нас. Скільки ідей, скільки проектів ми не реалізували, бо вважали, що їх треба додумати, доробити, дорозвинути думку, винайти. Скільки бізнесів ми не запустили!
Владислав Чечоткін розповів мені, що, створюючи Rozetka, він так переживав за ідеальність продукту, що затримав запуск на півроку. Поки один знайомий підприємець не порадив: «якщо хочеш вижити, запускай зараз! Внось зміни, але вже по ходу. Цей процес може бути вічним, а гроші на старт швидко закінчуються». І Rozetka вдало стартувала з неідеальним, але найкращим на ринку продуктом. Done is better than perfect!
Під постами про проекти @grestodorchuk іноді можна прочитати коментарі: «Класно зробили! Ми з якоюсь людиною вигадували таку ж ідею ще в 1998-му, шкода, не наважилися реалізувати». Можливо, ідеї цих людей були на голову кращі за наші, проблема лише в тому, що без реалізації вони перетворилися на жменьку розбитих мрій. Липкий страх зробити щось недостатньо добре призводить до того, що люди з потенціалом на світову експансію роками прокрастинують. І тоді замість неідеального бізнесу, проекту, задумки у них (у всіх нас) виходить талановите, вивірене, найкраще НІЩО.
Подумайте, може і вам настав час зробити крок уперед?"⠀
